Вибір професії – це усвідомлене визначення людиною сфери діяльності, яку вона прагне опанувати й довгий час нею займатися. Це один із найважливіших етапів на життєвому шляху. Адже, обираючи професію, особистість насамперед визначає своє місце в житті. Від вибору майбутньої професії залежить подальше успішне самоствердження й розвиток індивідуальності, можливість реалізації творчого потенціалу. Улюблений фах допомагає розкрити найяскравіші сторони особистості. Давньогрецький філософ Платон говорив: «Пізнай себе і роби свою справу».
Одним із головних питань становлення особистості в юнацькому віці є питання «Ким бути?». Часто вирішити таку проблему допомагають поради сторонніх людей, вплив моди, колективу. Однак у цьому випадку вибір професії найчастіше – нелогічний, необґрунтований. Наслідок – марно витрачені студентські роки, робота, що не подобається, розчарування в житті, нереалізованість здібностей, талантів, потреб. В основі вибору фаху має лежати професійне самовизначення.
Важливою передумовою успішного вирішення проблем особистості щодо професійного самовизначення є вміння зіставляти свої:
- «хочу» – бажання, прагнення, наміри, інтереси, ціннісні орієнтири;
- «можу» – пізнавальні та інтелектуальні можливості;
- «є» – стійкі психофізіологічні, характерологічні та фізичні властивості;
- «потрібно» – вимоги, які висувають особистості соціальним середовищем і ринком праці.
Як і коли підлткам варто починати обирати професію?
Про це “Нова українська школа” поговорила із співзасновницею ГО “Смарт освіта” Галиною Титиш та з психологинею, фасилітаторкою, коучкою й авторкою книжки і програми для підлітків “Як обрати професію майбутнього?” Тамарою Сухенко.
Тамара провела сотні консультацій для дорослих і підлітків, щоби допомогти їм визначитися з майбутнім фахом. Тут вона ділиться своїми порадами, інсайтами і знаннями.
– У якому віці можна вибирати майбутню професію? Чи здатен на це, скажімо, підліток 10-12 років? Чи це зарано, і осмислене самовизначення з професією відбувається пізніше?
Говорити про вибір професії краще з 13 років. Але всі підлітки різні, тому з кимось можна трошки раніше чи пізніше. Важливо розуміти, що це не точка, в якій ми робимо остаточний вибір, а лінія. І ми, батьки чи вчителі, можемо, не використовуючи слів “професія” чи “фах”, так чи інакше ставити певні запитання. І створювати можливості, щоби дитина, як мінімум, мала враження від якоїсь діяльності, щось пробувала, розуміла, чим займаються люди на вулиці, коли вона проїжджає повз. Тобто не треба весь час так прямо займатися профорієнтацією.
– Що конкретно можуть зробити батьки, аби не натиснути на підлітків, не насадити свою адженду, а допомогти проявити сильні сторони і з’ясувати, чим саме вони хотіли б займатися?
Є дві ключові речі. Перша – активно спостерігати. Адже інколи батькам, які поряд 15 років, складно відповісти, коли в їхньої дитини були зацікавлення чи подив від чогось у світі. Надто багато фокусу на тому, що відбувається в школі, і замало уваги до того, які відносини в дитини зі світом. От які в неї враження, коли вона спостерігає за простором, тваринами, іншими людьми, технікою? Чи звертає на це увагу?
Друга річ – створювати розвивальне середовище, простір для різноманітних спроб. Основна проблема, з якою я стикаюся, – що дитина в 13–14 років не має досвіду поза школою, з якого могла би знати, що вона вміє чи любить. Звужувати життя до шкільного досвіду – мабуть, найбільша помилка.
Звісно, є діти, які можуть витягати зі шкільного досвіду. Вони можуть мати якісь інсайти, деякі з них відчувають, що вони хочуть йти в науку чи кудись ще. Але, з моїх спостережень, таких приблизно 30%. Усім іншим потрібно досліджувати реальний досвід життя і щось в ньому знаходити.
https://myprofession.com.ua/proforientaciya.php
https://op.ua/news/osvita-v-ukraini/profori-ntaciya-pidlitkiv-poradi-dlya-vchiteliv-i-batkiv